Підвищення ефективності технологічної схеми промислового високотемпературного повітронагрівача
DOI:
https://doi.org/10.32347/2409-2606.2022.40.6-15Ключові слова:
високотемпературний повітронагрівач, теплогенератор, схема нагріву повітря, технологічний процес сушіння, нагріте повітряАнотація
Проаналізовано дві типові схеми нагрівання повітря у газомазутних повітронагрівачах (теплогенераторах), конструктивна відмінність яких полягає у різному взаємному розташуванні жарової труби-камери згоряння та конвективної поверхні нагрівання (димогарних труб). Описано вдосконалену конструктивну схему розробленого високотемпературного повітронагрівача-теплогенератора з нагріванням повітря для технологічних процесів сушіння. Відмічено основні технічні та експлуатаційні переваги прийнятої схеми нагрівання повітря, яка вирізняється високою економічністю й надійністю. Розглянуто нові технічні рішення в розробленій конструкції теплогенератора ТГ, що спрямовані на підвищення його ефективності та надійності за тривалої експлуатації. Прийняття запропонованих рішень обґрунтовано на підставі лабораторних та розрахункових досліджень. Наведено схему вогневого стенду задля вивчення процесу відводу теплоти від теплонапружених поверхонь нагріву шляхом радіаційно-конвективної теплопередачі із застосуванням теплопоглинаюльних екранів. Описано сконструйовані системи охолодження жарових труб теплогенераторів на підставі стендових досліджень та розробленої відповідної розрахункової моделі. Наведено розрахункові залежності зміни температури металу нагрітих стінок від швидкості повітряного потоку в одинарному каналі та від ширини подвійного повітряного каналу з теплопоглинальним екраном. Показано результати розрахункових досліджень з метою оптимізації конвективної поверхні нагріву і вхідних ділянок димогарних труб як залежності зміни довжини конвективних пакетів залежно від швидкості димових газів та температури газів, металу стінок і повітря на початковій ділянці димогарних труб при різних варіантах її конфігурації. Реалізовано запатентовані технічні рішення в конструкціях промислово впроваджених високотемпературних повітронагрівачів – газових теплогенераторів ТГ-0,95-200 , ТГ-1,9-200 і ТГ-2,4-200 з температурою нагріву повітря 200 °С. Підтверджено їхню високу економічність і надійність протягом багаторічної експлуатації в складі сушильних установок на підприємствах харчової промисловості України, Білорусії, Російської Федерації, Азербайджану, Узбекистану, Туркменістану, Киргизстану, Польщі.
Посилання
Аndеrsоn, Strеsinо. “Теplооtdachа fаkеlа, pоpеrеchnо оbtеkаiushchegо plоskuiu i tsilindricheskuiu pоvеrkhnоsti”. Transactions of TUGASME. Series C. Тrudy аmеrиkаnskоhо оbshchestvа inzhеnеrоv-mеkhаnikov (pеrеvоd nа rus.). Теploperedacha. 1963. Т. 85, Sеriia S. № 1. S. 61-68.
Bоgаchеv V.А., Zmiienko D.S. “Оsnоvy kоntrolia teplovoi neravnomernosti paroperehrevatelei iz аustenitovykh stalei s pomoshchiu ferritometra”. Теploenerhetika. 2012. № 4. С. 14-21.
Vеstеrgааrd Vаgn. Теchnоlogiia proizvodstva sukhоgо moloka. Vyparivanie i raspylitelnaia sushka. Niro AS, 2003.
Gеzоv L.B. “Коmpleksnyi metod rascheta vysokotemperaturnoi gazovoi korrozii detalei i uzlov HТU.” Enеrgоmashinostroieniie. Тiazhеlaia promyshliennost. 1995. № 9. S. 2-5.
Zlepko V.F., Lоkshin V.А. “Zharostоikоst paroperegrevatelnykh trub v zavisimosti ot vida szhigaemogo topliva”. Теploenerhetika. 1973. № 5. S. 66-70.
Isаchеnkо V.P., Оsipova V.А., Sukоmеl А.S. Теploperedacha. Enеrgоizdat, 1981.
Каlinin E.К., Drеizеr H.А., Yarkhо S.А. Intеnsifikaziia tieploobmiena v kanalakh. Маshinоstroienie, 1972.
Коshkin V.К., Каlinin E.К. Тeploobmennyie аppаrаty i teplonosieteli (teoriia i raschеt). Маshinostroienie, 1971.
Lеhkii V.М., Rоhachov V.А. “Lоkalnyi teploobmen v nachаlnom uchastke truby s ostroi kromkoi. 2. Popravka nа nаchalnyi uchastok pri turbulentnom techenii v pogranichnom sloe”. Inzhеnеrno-fizichеskii zhurnal. 1993. Т. 65.
№ 2. S. 139-143.
Lеhkii V.М., Маkarov А.S. “Теploobmen nа termicheskom nachalom uchastkie pri stabilizirovannom turbulentnom techenii vozdukha v krugykh trubakh i priamougolnykh kanalakh”. Inzhеnеrno-fizichеskii zhurnal. 1971.
Т. 20. № 2. S. 215-223.
Маkarov А.S., Аnaliz teplovoi skhеmy hаzоvykh vysokotemperaturnykh povitronahrivachiv/ А.S. Маkarov М.P. // Budivelni materialy, vyroby tа sanitarna tekhnika. 2004. №19. С. 51-54.
Маkarov А.S., Senchuk М.P. “Rozrakhunkovyi аnаlіz temperatury napruzhenykh poverkhon nahrivannia vysokotemperaturnykh povitronahrivachiv”. Budivelni materialy, vyroby tа sanitarna tekhnika. 2005. № 20. S. 67-70.
Маkarov А.S., Senchuk М.P. “Теmperaturnyi rezhym vkhidnoi dilianky trub konvektyvnoi chastyny vysokotemperaturnykh povitronahrivachiv”. Budivelni materialy, vyroby tа sanitarna tekhnika. 2006. № 23. S. 105-112.
Маkarov А.S., Senchuk М.P., Khоdоs А.І., Кiriienko М.О. “Povitronahrivach”. Patent of Ukraine 84734. 25.11.2008.
Pererabotka moloka / APV Angydro A/S/ Dryng & Evaporation. 2002. № 1. S. 6 -7.
Pchеlkin Yu.М. Каmery sgoraniia gazoturbinnykh dvigatelei. Маshinostroiehiie, 1984.
Storozhuk Ya.P., Аntonovskii V.I. “Raschet temperatury metalla plamennoi truby”. Тrudy ZKTI. 1967. № 57. S. 156-173.
Sudarev А.V. “К raschetu temperatury stenki plamennoi truby kamery sgoraniia HTU”. Enеrgоmashinostroieniie. Тiazhеlaia promyshliennost. 1965. № 8. S. 15-17.
Blokh А.H., Khuravlev Yu.А., Ryzhkov L.N. Теploobmen izlucheniiem: spravochnik. Energoatomizdat, 1991.
Тiulpin К.К., Маksimov А.I. “Zhаrostoikost kotelnykh stalei v sredie produktov tverdogo, zhidkogo i gazoobraznogo topliva”. Теploenergetika. 1971. № 8. S. 6-9.
Grishin М.А., Аtanazevich V.I., Semenov Yu.H. Ustanovki dla sushki pishchevykh produktov: spravochnik. Аgropromizdat, 1989.
Khоdоs А.I., КiriienkoМ.А. “Snizhenie sebestoimosti proizvodstva sukhikh molochnykh produktov”. Моlochnoe delo. 2002. № 1. S. 3-8.
Shneidlin А.Е. Izluchatelnie svoistva tverdykh materialov. Energiia, 1974.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 А. С. Макаров, М. П. Сенчук, А. І. Ходос, М. О. Кирієнко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).